Strict Standards: Non-static method plgSystemimagesizer::make_img_output() should not be called statically in /var/www/korostenrayrada/korosten-rayrada.in.ua/plugins/system/imagesizer/lbscripts/modal.php on line 17

Strict Standards: Non-static method plgSystemimagesizer::make_img_output() should not be called statically in /var/www/korostenrayrada/korosten-rayrada.in.ua/plugins/system/imagesizer/lbscripts/modal.php on line 17

Формування території Коростенщини.

 

Територія, яку займає район, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать археологічні пам'ятки епохи палеоліту. Стоянки цієї епохи виявлені на території Коростеня та поблизу Чигирів. Вчені-археологи (В. Хвойка) виявили тут кілька сот різаків, наконечників-до стріл, кам'яних ножів, скребків, проколок, виготовлених з білого, рудого і матово-. сірого кременю. Цим виробам майже 20 тис. років.

Епоха неоліту (8-5 тис. років тому) представлена стоянками первісних людей в Коростені, Поліському, Ушомирі, Новаках, Шершнях, Каленському, Грозіно. Так. поблизу Каленського на піщаних барханах та дюнних горбах виявлено 12 стоянок, де було знайдено примітивні знаряддя з ясно-жовтого, ясно-рожевого та прозорого кременю, а в верхніх шарах - кам'яні шліфовані, свердлені сокири дуже досконалої виробки.

5-4 тис. років тому, в мідному віці, на території краю зароджується землеробство, про що свідчать знахідки залишків зерна в похованнях поблизу Бехів та Васькович.

В другій половині II тис. до н.е. місцеве населення переходить до осілого способу життя. Залишки матеріальної культури свідчать про те, що скотарство та землеробство стають домінуючими. Поселення та поховання типу курганів досліджено поблизу Вигова, Бард, Бехів, Михайлівки, Каленського, Коростеня.

В У-УП ст. на території краю група племен в басейні річки Уж об'єдналися в племінний союз - древлянське плем'я, про яке згадує візантійський імператор Костянтин Багрянородний і "Літопис Руський".

Наприкінці VIII ст. приблизно в межах Житомирської області у древлян виникає князівство, центром якого стає Іскоростень - древній "град", що знаходився на берегах річки Уж, в тому місці, де вона прорізує високу скелясту гряду. На середину X століття це вже було місто-фортеця, неприступне для ворогів. Намагання київських воєвод під час облоги Іскоростеня княгинею Ольгою в 946 році взяти його штурмом закінчилося невдало.

Після трагічних подій 945-946 років древлянська земля попадає в залежність до Київського князівства, і в 970 році київський князь Святослав садить свого сина Олега княжити в древлянській землі.

В 988 році, після проведення адміністративної реформи князем Володимиром, племінна автономія Древлянської землі була ліквідована, і управляти нею прибув старший син Володимира Святослав. В часи правління Ярослава Мудрого древлянщиною управляли його намісники, а пізніше знову "відприски" київських князів, наприклад, Рюрик Василій Ростиславович. В середині XII ст. "древлянська волость" була у володінні церкви Святої Богородиці в Києві. Після спустошливого набігу монголо-татар в 1240 році у нашому краї встановилося панування монгольських баскаків.

В кінці ХШ ст. "Деревьские земли" були приєднані до Литовського князівства. В кінці XIV ст. син литовського князя Ольгерда Володимир дарує землі навколо колишнього Іскоростеня воїну Тереху. В адміністративному відношенні наш край було підпорядковано Овруцькому повіту Київської землі і називався "Завшська волость". В різні роки волость безпосередньо була під рукою литовських князів Скиргайла, Івана Ольгимунтовича, Свидригайла, Олелька, Семена Олельковича, В 1471 році волость стає володінням Польське--Литовської держави під орудою овруцьких старост. В XVI ст. землі краю в основному були роздані польськими королями у володіння магнатів Немиричів, Тишкевичів, Суринів та ін.

Після Люблінської Унії 1669 року Коростенщина в складі Овруцького повіту увійшла до Речі Посполитої. Під час визвольної війни 1648-1654 років місцеве населення брало активну участь у визволенні краю від польської шляхти. Загін місцевих жителів під керівництвом Самуїла Виговського вступив в армію Богдана Хмельницького. Проте вже в 1667 році після Андрусівського перемир'я край знову відходить до Речі Посполитої з адміністративним підпорядкуванням Київському воєводству.

В 1793 році під час другого поділу Польщі і приєднання Правобережної України до Росії край входить до Із'яславського намісництва, а з 1797 року - до Волинської губернії, Овруцького повіту, а Частина Київської губернії, Радомишльського повіту. На початку XIX ст. на території сучасного краю було утворено три волості - Ушомирську, Іскоростенську та Татарновицьку, а кілька сіл відносились до Чоповицької волості.

Після лютневої 1917 року революції в Росії у краї встановлювалася влада Тимчасового уряду, більшовиків, Центральної Ради, німецьких окупаційних військ, військ С. Петлюри, знову більшовиків, поляків.

Після остаточного встановлення Радянської влади в лютому 1921 року більшість території краю входить до утвореного Коростенського повіту. В 1923 році утворено Коростенський район, в 1924 році -Ушомирський район, а місто Коростень стає центром Коростенського округу, який був ліквідований в 1930 році. З лютого 1932 року територія Коростенщини увійшла до складу Київської області, а з 22 вересня 1937 року до складу утвореної Житомирської області.

Транспорт та зв’язок.

 

Головна роль в транспортно-економічних зв'язках Коростенщини належить залізничному і автомобільному транспорту. Коростень є одним з найбільших залізничних вузлів України. В ньому перетинаються такі важливі залізничні магістралі, як Одеса-Санкт-Петербург, Київ-Ковель, Київ-Львів-Ужгород, Львів-Луганськ. Через Коростенський залізничний вузол здійснюються не тільки внутрішні українські транспортно-економічні зв'язки, а й з країнами близького і далекого зарубіжжя.

Загальна експлуатаційна довжина тільки магістральних залізниць в межах Коростенщини становить 250 км. Тобто на 1000 кв. км території припадає 141 км, в той час, як в середньому по Україні і Житомирській області цей показник складає тільки 38 км. Ділянки залізниці від Коростеня в напрямку на Київ та Новоград-Волинський електрифіковані. Крім магістральних залізниць в межах Коростенщини є більше 50 км під'їзних колій. В межах району. є 17 залізничних станцій та зупиночних пунктів.

У вантажообігу, крім транзитних вантажів, важливу роль відіграють і вантажі, що відправляються з місцевих підприємств. Це в першу чергу продукція кар'єрів та щебзаводів, залізобетонні вироби і конструкції, машини та обладнання, деревина та вироби з неї.

Серед вантажів, що прибувають на залізничний вузол для ^місцевих споживачів, переважають вугілля, нафтопродукти, цемент, мінеральні добрива, метал, машини та устаткування, цукор, зернопродукти. В 2007 році Коростенським відділком залізниці перевезено 18 млн. тон вантажів та 13 млн. пасажирів. Вантажні перевезення порівнюючи з 2001 роком зросли вдвічі. З Коростеня щодоби відправляється близько 80 тис. тон вантажів, 24 пасажирські потяги та близько 36 тис. пасажирів.

Великий відсоток вантажообігу припадає на автомобільний транспорт. Особливо велика його роль у внутрішніх перевезеннях та зв'язках, в першу чергу в перевезенні продукції сільського господарства і пасажирів на приміських лініях. Через Коростенщину проходять шляхи державного та міждержавного значення. Це магістралі Київ-Ковель, а далі в європейські країни, і Житомир-Мозир. Протяжність шляхів загальнодержавного значення 132 км та місцевого значення з твердим покриттям майже 440 км. На трандпортних артеріях споруджено ЗО мостів та шляхопереходів.

Перевезення пасажирів в межах району здійснюють 6 приватних підприємців та ТОВ "Автосвіт ЛТД". 24 приміські маршрути охоплюють 103 населені пункти району, рівень охоплення населених пунктів складає 95,4%, що є одним з найвищих показників в області. В 2007 році перевізниками було перевезено понад 430 тис. пасажирів, з них 261 тис. пільгових категорій, що є додатковим тиском на бюджет.

ТОВ «Автосвіт ЛТД та 4 приватні підприємці в режимі маршрутного таксі здійснюють перевезення пасажирів за 14-ма міськими маршрутами в різних напрямках міста. Загальна протяжність маршрутів складає майже 100 км, і за добу перевізники виконують понад тисячу рейсів перевозячи близько 20 тис. пасажирів. Перевезення пасажирів на таксі в межах міста та району здійснюють мале приватне підприємство "Інтермед", радіо-таксі "055", радіо-таксі "СК", радіо-таксі "Універсал-авто", та 170 приватних підприємців, що мають дозвіл на цей вид діяльності. Вантажні перевезення здійснюються автомобільним транспортом державного підприємства "Євро транс", ТОВ "Євро", транспортом організацій та підприємств міста і району, приватними перевізниками.

Послуги зв'язку в Коростені та районі надають підприємство "Укртелеком", дистанція сигналізації. На території району діють 27 АТС з загальною ємністю 3546 номерів, що забезпечує на кожних 100 сімей тільки 12 телефонів.

 

Тваринний світ.

 

Наявність різних ландшафтів в районі зумовили значну різноманітність фауни, яка представлена ссавцями (більше 30 видів), птахами (біля 200 видів), плазунами (7 видів), земноводними (10 видів), рибами (18 видів), комахами (біля 500 видів), ракоподібними, молюсками.

З ссавців зустрічаються парнокопитні, хижі звірі, зайцеподібні, гризуни, рукокрилі, комахоїдні.

Серед парнокопитних поширені дикий кабан, благородний олень, косуля. Дикий кабан в останні роки набув в районі дуже широкого поширення в зв'язку з тим, що значна частина з них мігрує з Чорнобильської зони відчуження. Особливо значною є їх популяція в північно-східній частині району. Як правило, дикі кабани заселяють лісові нетрі або великі заболочені місцевості. В пошуках корму вони долають значні відстані. Живляться в основному підземними частинами рослин, жолудями, молодими пагонами і стеблами. В нічний час дикий кабан може поласувати картоплею та кукурудзою. Самець (вепр) може досягати ваги до 250 кг.

Справжньою окрасою наших лісів є лось звичайний (або сохатий). Ця могутня тварина має довжину тіла до 3 метрів, висоту в холці до 2,35 метра і вагу до 570 кг. Живиться лось майже виключно пагонами молодих дерев та чагарників. Поголів'я лосів на території району незначне і коливається за роками в межах 50-80 голів, тому доцільно було б повністю заборонити полювання на них. Благородний олень в районі має обмежений ареал розповсюдження - заповідно-мисливське господарство "Ушомирське", де їх нараховується близько ЗО. Значно більше на території району козуль, які розповсюджені повсюдно в лісових масивах, чагарниках. Кількість їх в нашій місцевості доходить в окремі роки до 300-400 голів. Косуля невелика парнокопитна тварина, вагою 30-50 кг, живиться пагонами кущів, травою, ягодами.

Найбільш поширеними серед хижаків в нашому краї є лисиця, куниця, тхір, ласка. Живляться вони дрібними гризунами, птахами. В останні роки на території району з'явилися вовки. Це спритні та сильні хижаки вагою до 70 кг, які наносять великої шкоди тварин­ництву і мисливському господарству, можуть нападати на людину. Полювання на них дозволяється круглорічно і заохочується мате­ріально. Досить рідкими в нашій місцевості є такі хижаки, як: борсук, єнотовидний собака, видра.

Широко зустрічається на полях, узліссях заєць-русак, який живиться трав'янистою рослинністю, корою дерев, в зимовий період часто пошкоджує фруктові дерева, навіть в населених пунктах. Зрідка також можна зустріти і зайця-біляка, який занесений до Червоної книги України.

Серед ссавців найбільш чисельними е гризуни. Практично по всіх річках району з Ушомирського заповідника розселився бобер річковий, популяція якого налічує понад 300 екземплярів. Річковий бобер має найцінніше хутро з усіх хутрових звірів України, лікувальні властивості має його жир.

Малочисельним жителем наших лісів став цінний хутровий звірок - білка звичайна, також соні вовчок і лісова. Інші гризуни досить багаточисельні, це: миша полівка, лісова, хатня, жрвтогорла, полівки руда і лісова, водяний щур. сірий пацюк.

Комахоїдні представлені бурозубками, кротами, їжаками, куторою водяною, а рукокрилі - летючими мишами.

Пташиний світ Коростенщини нараховує близько 200 видів, в тому числі осілими, перелітними і сезонними. Птахи - мешканці наших лісів представлені чорним, строкатим, зеленим дятлами, зозулями, берестянками, солов'ями, синицями, мухоловками, мали-нівками, дроздами, вільшанками, горихвістками, пугачами, кропив'ян-ками, костогризами і лише поодинокими екземплярами глухарів, рябчиків, тетерюків. До річок, водойм, боліт "тяжіють" такі птахи, як: дикі качки, водяні курочки, очеретянки, плиски, кулики, чайки, деркачі, сіра чапля, бекаси, бугаї.

Дуже поширеними в нашій місцевості є горобці, сірі ворони, галки, голуби синяки, граки, горлиці, польові жайворонки, ластівки, зяблики, одуди, пищухи, білі лелеки, сови, сойки, сороки, шпаки, сорокопуди, шуліки, канюки, яструби, щиглики, снігурі та ін.

Серед плазунів можна виділити черепаху болотну, ящірку прудку, вужа звичайного, гадюку звичайну, мідянку. Земноводні поширені повсюдно, це: жаба ставкова, ропуха зелена, ропуха сіра, жаба гостроморда, тритон звичайний, жаба трав'яна.

У водоймах нашого району найчастіше зустрічаються карась сріблястий, окунь, плітка, щука, верховодка, пічкур, короп, в'юн. Все рідше трапляються сом, сазан, головень, в'язь, линь, міньок, лящ, краснопірка, йорш, карась золотистий, густірка.

Комахи найбільш поширені серед тваринного світу. В нашій місцевості найбільш відомі: джмелі, шершні, оси, комарі, мошки, мухи, мурашки, едзі, оводи, короїди, хрущі, пильщики, капустянки.

Сільське господарство.

 

Під впливом природнокліматичних умов і соціально-економічних факторів сільське господарство Коростенщини склалося як галузь матеріального виробництва, що спеціалізується на виробництві молока, зерна та кормових культур.

Загальна площа земель становить 173,5 тис.га. Сільськогосподарські угіддя займають 84471 га, в тому числі 34722 га орні землі, близько 1300 га багаторічні насадження, 9170 га сіножаті, 11772 га пасовища, 55557 га складають землі лісогосподарського призначення, 6772 га знаходиться під забудовою, 6297 га заболочені землі, 3346 га відкриті землі, 2182 га під водою. Частка орних земель у земельному фонді складає трохи більше 20% (по Україні 57%). На одного жителя Коростенщини в цілому припадає приблизно 0,81 га сільськогосподарських угідь (по Житомирській області 1 га). Сільськогосподарські угіддя використовуються колективними сільськогосподарськими організаціями та приватними користувачами.

На початок 2008 року в районі товарним виробництвом сільськогосподарської продукції займаються 35 господарств - 16 сільсько­господарських товариств з обмеженою відповідальністю, 8 приватно - орендних сільськогосподарських господарств, 1 спільне, 1 дочірнє, 1 державне та 8 фермерських господарств. В зв'язку з різким скороченням працюючих в громадському секторі з 11 тис. в 1991 році до 960 чоловік в 2007 році, завантаженість на одного працівника зросла до 88 та сільськогосподарських угідь, або до 36 га орної землі, при середньо обласних в 3-4 рази менше. В результаті різко знижується ефективність сільськогосподарського виробництва. Так, валова продукція сільського господарства колективних господарств  складає тільки близько 12 млн. грн., що значно менше ніж в 1991 році - близько 36 млн. грн. (в цінах 1983 року).

Рослинницька галузь сільськогосподарського виробництва Коростенщини дає зараз тільки 30% вартості валової продукції. Посівні площі в останні роки дещо стабілізувалися, щорічно під зерновими культурами зайнято близько 12 тис. га., незначні площі займають льон та картопля, розширюються площі під ріпак і кукурудзу, що визвано величезним попитом на них, як можливої сировини для виробництва біодизеля.

З зернових культур господарства району в основному культивують жито, озиму пшеницю, ячмінь, овес. Посівні площі зернових культур скоротилася порівнюючи з 1991 роком більш як удвічі. Відповідно впали і валові збори зерна. В 2007 році колективні сільгосппід­приємства виробили його 7260 тон при середній врожайності 8.6 ц. з га. Врожайність зернових різко контрастує в розрізі господарств з З до 15 ц/га. Ще близько 4,5 тис. тон зібрано зерна в приватних господарствах. З різних причин в районі майже зовсім перестали займатися льонарством, мізерні площі займають колись такі традиційні для Полісся культури як гречка і просо.

Основною галуззю тваринництва в господарствах району є скотарство молочного напрямку, яке дає половину вартості валової продукції, що виробляється господарством. В тваринництві продовжується така негативна тенденція, як спад поголів'я худоби у всіх категоріях господарства. Так, якщо п'ять років тому назад в районі нарахувалося ще близько 11 тис. голів великої рогатої худоби, то на поточний період її залишилося тільки 9 тис. голів, з яких 5745 нараховується в сільськогосподарських підприємствах (на 550 менше ніж в минулому році) і 3,3 тис. в підсобних господарствах селян. Продуктивність корів в районі залишається на низькому рівні, хоча в таких господарствах як: ПОСП "Нива" с. Ходаки, ПСП "Новаки", ПОСП "Зоря" с.Стремигород надій на корову складає 4000-5000 л. Значно зменшилося і виробництво м'яса, якого виробляється близько 700 кг на 100га сільськогосподарських угідь.

Рівноправним партнером колективних господарств району у виробництві сільськогосподарської продукції став приватний сектор. Так, в сільських подвір'ях утримується близько 3 тис. корів, майже вся наявна в районі птиця, понад 90% свиней. Приватний сектор в районі - це 55% виробленого молока, 38% зерна, понад 90% свинини, м'яса птиці, яєць, картоплі, овочів, фруктів.

Значною проблемою сільського господарства району є його технічне оснащення. З наявних в районі близько 400 тракторів, 140 зернозбиральних комбайнів більшість з них вже відпрацювали свій ресурс. За останні 15 років тільки кілька господарств ("Обрій", "Нива") закуповували нову техніку. Дещо може згладити ситуацію те, що в останні роки приватні господарства та приватні особи закуповують деяку кількість нової та такої, що була у використанні техніки.

На території району, в селі Грозіно, функціонує Інститут сільського господарства Полісся Української Академії Аграрних Наук який було створено в 1976 році на базі Житомирської дослідної станції та Поліського відділення Українського науково-дослідного інституту механізації і електрифікації сільського господарства. Основними напрямками науково-технічної діяльності Інституту є: розробка теоре­тичних основ підвищення родючості земель, агротехнічних основ побудови інтенсивних та динамічних сівозмін, виведення та впровад­ження нових сортів сільськогосподарських культур (зернових, льону, картоплі, кормових), удосконалення системи кормовиробництва, розробка технологічних процесів і технологічних засобів для механізації рослинництва.

Інститутом розроблено та впроваджено у виробництво ґрунтозахисну систему землеробства, енергозберігаючу технологію обробітку грунту, еколого безпечні технології використання добрив і меліорантів, виведено нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур (озимого жита - 3, льону - 5, картоплі - 4, люпину - 2). Щорічно на полях інституту в Грозіно вирощують 300-500 тон елітного насіння жита, пшениці, ячменю, вівса, багаторічних трав, люпину, пелюшки та біля 150 тон картоплі. Сереня врожайність зернових культур на полях інституту щорічно в межах 20-30 ц/га.

Інститут приймає участь у виконанні 18 науково-технічних програм УААН, являється головною науковою установою Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Житомирської області.